Млин Потоцького стоїть на бурхливій річці Південний Буг у селі Сокілець Немирівського району. Колись млин був потужною господарською спорудою, але тепер від нього залишилось лиш кілька напівзруйнованих приміщень. Та попри те, до нього все навідуються туристи, а територія навколо млина може стати цікавим майданчиком для знімання кліпів чи фотосесій. До речі, саме біля цього млина був заснований місцевий етно-фолк-рок фестиваль “Млиноманія”, що присвячений українським традиціям та фольклору. Далі на vinnytsia.name.
Будівництво млина
Нинішні села Вінницької області Печера та Сокілець ще у XIX столітті були одним маєтком та були розділені лиш річищем Південного Бугу, на якому згодом збудували млин, як було майже в кожному українському селі де була річка. Ці території колись належали родині Потоцьких-Свейковських. Крім млина, тут також знаходиться палац, костел-усипальниця, конюшня, господарські будівлі, мальовничий дендропарк.
Млин є частиною великого комплексу, який був зведений за наказом Костянтина Костянтиновича Потоцького. Автором проєкту став німецький архітектор Ян Гойріх молодший. Зведення розпочалось у 1894 році та тривало чотири роки. Крім млина, комплекс включав також круподерню, склад, гранітну дамбу та додаткові господарські приміщення. Архітектор продумав навіть канал із системою шлюзів на випадок обміління річки. Потужність млина дозволяла перемелювати понад 40 тонн зерна за добу, використовуючи енергію води.
Млин був збудований з рваного різнокольорового гранітного каміння та червоної цегли, між якими шви формували своєрідний візерунок. Його прикрашали декоративні колони, що в цілому нагадувало замок. У висоту комплекс сягав 15 метрів. Центральна споруда складалась з трьох поверхів, бічні прибудови були чотириповерховими. Ще однією прикрасою були парапети і балкони, виготовлені з металу та виконані в ажурному стилі, Всі роботи було настільки якісно проведеними, що цегляна основа збереглася за стільки років. Також частково збереглись металеві сходи у задній частині будівлі.
З приходом радянської влади водяний млин перебудували під гідроелектростанцію, яка забезпечувала електроенергією три села. Вона безперебійно працювала 30 років. На білому будинку зберігся напис “ГЕС”. Тоді тут знаходилась контора, яка й контролювали млин. Згодом це приміщення було перетворено на мистецький центр та виставкову залу для митців, яка збирала молодь на вечірки, суботники, фестивалі та святкування.
Пожежа на млині
У 1992 році комплекс охопило полум’я, яке знищило всі дерев’яні елементи. Дах обвалився всередину будівлі, проте кам’яна частина залишилась. За однією з версій місцевих мешканців млин підпалили спеціально, а як тільки вогонь догорів, всі механізми та метал, що були встановлені при Потоцькому, вивезли на металолом. Можливо комплекс комусь заважав, тому і зчинили підпал, а залишки вивезли, аби не було можливості його відновити.
Спроба відкрити готель
У 2020 році на сайті Фонду державного майна України було створено оголошення про надання території млина в оренду для будівництва готельного комплексу, бази відпочинку чи екобезпечного виробництва за умови, якщо орендар займеться реставрацією млина, перетворивши його на туристичну пам’ятку. Але охочих не знайшлось, тому комплекс залишився у напівзруйнованому стані.
Попри те тут знайдеться на що подивитись, адже збереглися гарні кам’яні зовнішні стіни, деякі металеві декоративні елементи, залишки оригінальних механізмів тощо. Варто пам’ятати, що лазити в середину небезпечно, адже стан споруди є аварійним.
