Центральний парк — чарівне місце у центрі Вінниці, що заманює жителів і гостей міста, які збираються тут на загальнодержавних і міських святах, у вихідні та будні дні. Діти мають змогу розважитись на атракціонах, дорослі відпочити в тіні на лавочці або прогулятись зеленими алеями. Місця також вистачає й для фотосесій, занять спортом або вигулу домашніх улюбленців. Кожен може знайти у цій місцевості щось для себе. Далі на vinnytsia.name.
Заснування парку
Парк розташовується між вулицями Соборною, Першотравневою і Хмельницьким шосе. Його площа складає близько 40 гектарів.
Перша версія парку була створена ще у середині ХІХ століття магнатом Карловичем. Вклавши мінімальні кошти, він перетворив місцевий природній гай на Літній сад для відпочинку та розваг міської еліти. Основу насаджень становили дуби, сосни та граби. Також зустрічаються липи, ясен, клен. Літній сад знаходився у приватній власності магната до 1920-х років, коли місцева влада була захоплена більшовиками. Окупанти примусово позбавляли містян власності, зокрема до їх рук перейшов й Літній сад.
У 1936 році влада оголосила сад Парком культури та відпочинку та надала йому ім’я російського письменника-пропагандиста Максима Горького.
Трагічні сторінки історії парку
З 1937 року поруч з парком знаходився народний комісаріат внутрішніх справ, який чинив злочини проти радянських громадян протягом чотирьох років. Містян масово розстрілювали, а тіла ховали на території парку у братських могилах, що знаходились під танцювальними майданчиками, кімнатою сміху тощо.
Всі злочини проводились вночі подалі від сторонніх очей. А наступного дня містяни знову приходили в парк, не здогадуючись про могили сусідів, знайомих або навіть родичів під ногами. Таким чином було знищено близько 10 тисяч людей, деяких з них піддавались особливим знущанням. Під час ексгумації тіл, що проводилась міжнародною комісією з розслідування зло злочинів комуністичного режиму у 1943 році було виявлено тіла з землею у горлянках, що вказувало на їх поховання живцем. За три місяці розслідувань було оглянуто 91 могилу. Багато жіночих трупів були поховані абсолютно голими через те, що перед розстрілами їх гвалтували.
Відновлення та розбудова парку
Під час німецької окупації парк було пошкоджено, але з січня 1945 року він знову відновив свою діяльність. Відбудова ділянки відбувалась у 1946 – 1947 роках під керівництвом головного архітектора Костянтина Бірюкова. За проєктом у парку з’явилися Літній театр, виставковий павільйон, лекторій, бібліотека з читальнею, стадіон та дитячі майданчики. В 1967 – 1968 роках центральний вхід до міського парку стала прикрашати арка, що виконана за проєктом Р.Р. Мархеля та В.В. Горбатого. З 1969 року за наказом Міністерства культури УРСР став називатись “Центральним парком”.
Зі здобуттям Україною незалежності парк почав приходити у занедбаний стан через відсутність коштів на його утримання. Але вже з 2000-х років з новими силами знову став приймати вінничан та гостей міста. Було відновлено атракціони, встановлено нові пам’ятки, відкрито нові кафе. З 2008 року на території парку запрацювала штучна ковзанка. У 2020 році Центральний міський парк отримав ім’я Миколи Леонтовича.
За довгі роки існування парк зміг накопичити в собі різноманітні рослини, серед яких нараховується близько двохсот різновидів дерев та чагарників. Найстарішими деревами є червоні та каштанолистні дуби, оксамит амурський, сосна Веймутова, які ростуть тут ще з часів заснування Літнього саду. Надалі рослинний фонд поповнювався платаном західним, каштаном їстівним, ясенем плакучим, горобиною дуболистою та ялиною сріблястою.
