Природні пам’ятки є цінним об’єктом вивчення не тільки для науковців, а для простих жителів міста, адже вони допомагають краще пізнати історію Вінницької області просто під час прогулянки на свіжому повітрі. Ці витвори мають наукову, культурно-пізнавальну та естетичну цінність, тому знаходяться під охороною держави. Далі на vinnytsia.name.
Бронницька гора
Бронницька гора входить до складу Регіонального ландшафтного парку “Дністер”, що знаходиться у селі Бронниця Могилів-Подільського району, Вінницької області. Місцевість належить до одних з найдавніших поселень Поділля, а перша письмова згадка про село Бронниця датується ще 1388 роком. Площа становить близько 21 гектара. З 1999 року місцевість охороняється державою задля збереження цінних степових рослин. З рідкісних представників Флори тут зростають горицвіт весняний, сон чорніючий, тмин пісковий, які занесені до Червоної книги України.
Бронницька гора містить багато печер і підземних ходів, де люди переховувались під час набігів татар та інших поневолювачів. Але печери не завжди допомагали зберегти життя, адже багато людей задихались від диму під час розкладання вогнища в середині. Підтвердженням цьому є людські кістки, які знаходять під час дослідження печер.
Іллінецький кратер
Іллінецький кратер є одним з найстаріших на Землі. Він виник ще близько 400 мільйонів років тому, коли космічне тіло масою 40 млн тонн та діаметром 250-300 метрів зіткнулось з планетою на території сучасної Іллінецької громади. Це призвело до утворення великого кратера. За підрахунками науковців його глибина складала близько 800 метрів, а діаметр — 7 кілометрів. У кратері було зафіксовано збільшення вмісту нікелю, кобальту і іридію, що підтвердило неземне походження об’єкта.
Через стільки тисячоліть кратер зазнав значних змін через мінливі погодні умови. Розпізнати його можна завдяки кільком кар’єрам і парі каменів. На самому дні кратера утворилось озеро, заповнене рибою.Цю історичну місцевість не облаштовують для туристів, проте вона є місцем частого відвідування дослідницькими групами.
Гайдамацький яр
Гайдамацький яр — це урочище, що є частиною історико-культурного заповідника “Буша”. Розташовується між селами Буша та Гамулівка. Як оповідають легенди саме тут переховувались гайдамаки зі своїм ватажком Іваном Гонтою та звідси здійснювали набіги на польських шляхтичів та турків. Крім того, археологи під час дослідницьких розкопок виявили сліди черняхівської та трипільської культур, залишки козацьких часів.
Гайдамацький яр представлений великими пісковицькими скелями різноманітних розмірів та форм, завдяки яким вони й отримали свої назви. Серед них є “Баран”, “Висяча”, “Гриб”, “Гайдамацька” та “Гонтів камінь”. Також там присутня і Гайдамацька печера, в глибині якої за деякими припущеннями розташовується криниця, проте дослідники ще не виявили доказів її наявності. Існує ймовірність, що саме у цій печері селились гайдамаки.
З 1975 року урочище набуло статусу геологічного заповідника. Охорона Гайдамацького яру дає можливості для дослідження текстур пісковиків, спостереження за зсувними процесами в каньйоні, вивітрюванням та вимиттям пісковиків, а також вивчення історії Вінницького краю.
Нагорянські печери
Геологічна пам’ятка з унікальним природним ландшафтом, а також залишками історичних археологічних об’єктів. Розташовується у селі Нагоряни, Могилів-Подільського району, Вінницької області. Їх історія сягає ще періодів середнього і верхнього палеоліту. На думку науковців ту селились неандертальці. Центральну частину скелі займає печера, в якій організовувались народні збори, а також зароджувались сім’ї з різних племен. В скелях є давні, створені вручну отвори маленького та середнього розмірів, а також елементи піктограмного письма, вік якого становить близько 40 тисяч років.
Пісковики Бернашівки
Бернашівські пісковики розташовуються в межах Могилів-Подільського району, Вінницької області. Площа становить 0,5 гектара. Під час геологічних досліджень місцевості науковці виявили залишки нитчастих водоростей і найдавніших живих організмів у товщі пісковиків. З 1984 року пісковики Бернашівки отримали статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення.
Скеля Михайла Коцюбинського
Розташовується біля вінницького водосховища на правому березі річки. Серед інших скель є найбільшою і названа в честь відомого українського письменника Михайла Коцюбинського, що народився у Вінниці. Михайло Михайлович часто приходив до цього мальовничого куточка міста, де міг надихнутись красою природи для своїх творів.
Скелі складені гранітоїдами, вік яких становить близько 2150 мільйонів років. З метою збереження історичних мінеральних утворень скелям було надано охоронний статус.
Скіфські вали
Скіфські вали, або Немирівське городище, або Великі вали — назв багато, але історія одна. Городище складається з земляних укріплень у вигляді валів і ровів, які виникли ще у VІІ–VІ столітті до нашої ери. Ці насипи використовувались протягом багатьох століть різними народами для захисту від ворожих нападів. Їх висота становить 9 метрів, а периметр розтягується на 5 кілометрів. Через територію урочища проходить рачка Мірка, яка ділить його на дві нерівні частини. Також там раніше розташовувались поле, ставок, долина та частина лісу. Загальна площа городища складала близько 100 гектарів.
За історичними даними перші поселення на цій місцевості з’явилися в ІІІ тисячолітті до нашої ери. Ними були представники трипільської культури. Згодом тут осіли скіфи-орачі та слов’янські племена уличів.
Під час дослідження території валів тут були виявлені житла-землянки, де розкопали багато глиняних, кісткових та металевих виробів. Саме на скіфських валах вперше на Поділлі було знайдено давньогрецьку кераміку, що вказує на торгові взаємовідносини місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.
Яришівська свита
Від 1981 року Яришівська свита належить до геологічних пам’яток природи місцевого значення, з метою збереження та охорони товщі глинисто-алевритових сланців з прошаруванням пісковиків та шоколадно-коричневих глин що залягають на глибині близько 40-45 метрів. Розташовується близько села Лядова, Могилів-Подільського району Вінницької області. Площа становить 0,5 гектарів.
Урочище Княгиня
Урочище Княгиня розташовується на території Піщанського району Вінницької області і належить до комплексних пам’яток природи загальнодержавного значення. Площа становить 52 гектари.
Наявність великої кількості вапнякових відслонень надають урочищу гірської атмосфери. Вершини схилів прикрашені скелями, окремі з яких височіють над річищем річки. Найбільшою є скеля Кінська.
Територія долини насичена різноманітним рослинним покривом, де виявлено близько 500 видів. Серед них є і представники, що занесені до Червоної книги України. Наприклад, горицвіт весняний, ковила волосиста, лілія лісова, пролісок звичайний, сон-трава велика, тюльпан дібровний.
За легендою урочище названо в честь княгині Єлизавети Петрівни Трубецької-Вінклер, яка оселилась тут у кінці XIX століття. Вона збудувала палац, водні млини, висадила квітники з рідкісними рослинами та дубову алею. В сучасних реаліях нічого з власності княгині не збереглося, крім одного дуба, вік якого становить понад 100 років.
