Село Лядова розташовується неподалік Могилева-Подільського, в долині річки Лядова. Назву села пов’язують з архаїчним слов’янським словом “лядо”, що перекладається як “покинута ділянка землі, поросла лісом та чагарником”. Колись територія й дійсно була покинутою та зарослою, допоки не прийшов Антоній Печерський, заснувавши тут одну з найдревніших пам’яток. Далі на vinnytsia.name.
Історія Лядівського монастиря
Лядівський скельний чоловічий монастир є головною пам’яткою села та належить до одних із семи чудес Вінницької області. Він зведений серед скель на висоті 90 метрів над Дністром, що протікає поруч. Його засновником є преподобний Антоній Печерський. Той, хто є автором й Києво-Печерської лаври.
За переказами, Антоній Печерський відвідав територію теперішньої Вінницької області, коли повертався зі Святого Афону. Тоді, у 1013 році, створив першу печеру монастиря, що стала першим печерним скитом, заснований Антонієм Печерським. Пізніше поряд із його печерою облаштовували свої келії й інші ченці. Головним храмом у печері є церква Усікновення глави Іоанна Предтечі. Біля храму височіє величезний монумент, що представляє брилу вапняку зі старовинними написами різними мовами і зображеннями, які протягом багатьох століть залишали відвідувачі та паломники монастиря.
Під храмом і поряд із ним збереглися древні усипальні з останками древніх монахів, деякі з яких мають вік понад 400 років.
Скельний монастир відіграв чималу роль у становленні української історії. Так, ігумен Лядовського монастиря Павло і троє монахів, стали першими послами Богдана Хмельницького до російського царя Олексія Михайловича.
У 1734 році у Лядівському монастирі оселились ченці ордену василіан, але через брак коштів згодом монастир закрили і приписали до Шаргородського монастиря. З 1772 року тут діяла парафіяльна греко-католицька церква. Але на початку ХІХ століття скельний монастир повернувся у власність православних. Саме у цей час він став одним із помітних господарських центрів свого часу. Церковному приходу належало понад 50 десятин землі в долині Дністра.Тут регулярно проводили знамениті Лядівські ярмарки.
Знищення храму радянською владою
За радянської влади у монастиря настали скрутні часи. У 1930-х роках він зазнав грабування більшовиками. Деяку частину монастирських рукописів, книг та ікон вдалось передати до церкви села Слобода-Яришівська та зберегти, а частину книг та унікальні ікони, що були написані київським художником Дудкевичем, було викрадено і безповоротно втрачено.
У 1938 році для зведення оборонних споруд було прийнято рішення підірвати монастирські приміщення. За переказами місцевих, вибух був настільки потужним, що згодом знаходили фрагмент купола храму Іоанна Предтечі у Дністрі. У той самий час було зруйновано двоповерхову галерею, церкву з вісьмома куполами, іконостаси, колодязі.
Відновлення Лядівського монастиря
Відбудовувати монастир почали у 1998 році за участі ченців з Почаївської лаври. Після відновлення комплекс пам’яток став включати печерну церкву Усікновення голови Іоанна Предтечі, печерну церкву святої великомучениці Параскеви, дзвіницю, могили ченців, готель, старовинну печерну церкву ХІ століття. Околиці монастиря славляться джерелами цілющої води, серед них й відоме “Антонієве джерело”. Віряни вірять в його чудодійну силу та порівнюють властивості з водою з колодязя Антонія, що закладений на території Києво-Печерської лаври.
У вересні 2013 року монастирю виповнилось тисяча років. З цієї нагоди Укрпошта випустила поштовий блок “Свято-Усікновенський Лядівський монастир 1000 років”, а Нацбанк вшанував ювілей монастиря введенням в обіг срібної пам’ятної монети номіналом 20 гривень “1000-ліття Лядівського монастиря”.
