Чорнобильська катастрофа 1986 року стала темними сторінками історії не тільки України, а й інших європейських країн. Вибух четвертого атомного реактора спричинив численні екологічні забруднення, небезпечні захворювання та мутації, забрав тисячі життів. Далі на vinnytsia.name.
Близько шести тисяч мешканців Вінницької області брали участь у ліквідації наслідків аварії. Серед них був й Михайло Ястремський, який попри всі заборони та ризики, перебуваючи серед учасників ліквідації аварії, зафіксував події 1986 року, аби люди мали змогу дізнатись правду. Згодом всі історії вінничан висвітлив у “Шлях у 25 років: хроніка подій, імена, спогади”, “Полинові шляхи вінничанок”, “Під чорним крилом Чорнобиля” та ще 6 книгах, які присвячені Чорнобильській катастрофі. Далі на vinnytsia.name.
ЗМІ мовчали, а інформацію отримували від знайомих
Михайло Ястремський був заступником командира зведеного загону пожежників. До самої поїздки в зону аварії населення мало знало про масштабність трагедії. Радянська влада категорично забороняла ЗМІ повідомляти про катастрофу у той час, коли на Заході про Чорнобильську трагедію писали на перших сторінках газет. Українці отримували інформацію із вуст у вуста, почутим ділилися з іншими.
Верхом цинізму стала організація параду на честь Дня трудящих, коли радіаційний фон у Києві перевищував допустимі норми у десятки разів. Подію транслювали на телебаченні, показуючи обличчя радісних, усміхнених людей, але вони тоді ще не усвідомлювали на яку небезпеку наражають себе.
Не злякався задокументувати історію
Михайло Ястремський мав з собою два фотоапарати. Потайки намагався зафіксувати події, якими вони були насправді, адже фотографувати там було суворо заборонено, а всі світлини вилучалися службою безпеки. Плівки треба було швидко проявляти та друкувати фотографії. Інакше всі зображення на плівці стирались від рівня радіації. Але завдяки цій великій роботі ми можемо краще дізнатись про внесок вінничан у ліквідації аварії на Чорнобильській станції. З Чорнобиля він привіз 200 фотографій.
Вінницькі пожежники
У складі вінницької бригади пожежників Михайло Ястремський працював на ліквідації наслідків аварії протягом 15 днів. У ті тижні місто охопила велика спека через пожежу у навколишніх лісах. Роботу вінничан координував командир загону майор Володимир Бабкін. В один із днів Ястремський зміг зробити найбільш вдале фото пожежників, коли вони повертались з чергового завдання. Пізніше ця світлина прикрасила обкладинку книги “Під чорним крилом Чорнобиля”.
Участь вінничанок
У ліквідації аварії брали участь й близько 300 жінок з Вінниччини, 90 історій яких Михайло Ястремський описав у книзі “Полинові шляхи вінничанок”. Вони працювали у лікарнях, на радіостанціях, на кухні тощо.
Наприклад, у книзі описується історія вінницької телефоністки Любові Німенко, якій на момент трагедії виповнилось 22 роки. Працювала у міській телефонній станції, тому стала однією з перших хто дізнався про події у Чорнобилі. Коли серед колективу формували групу для поїздки у Чорнобиль, Любов залишила свого дворічного сина на маму та долучилась до лав добровольців.
Працювати довелось на старому обладнанні, що дещо ускладнювало роботу. На лінії Любов залишалась майже цілодобово, адже на зв’язок з Чорнобилем у ті дні виходив весь тодішній Союз. Вечорами іноді забігали солдати, аби подзвонити рідним. Телефоністам забороняли допускати сторонніх, але у такій ситуації відмовити було важко.
Серед лікарів була Тетяна Леонідівна Зонова. Аварія трапилась у її 26-й день народження. У Чорнобилі працювала у складі бригади швидкої допомоги, але завдань було дуже багато й не тільки медичного профілю. Тетяна була залучена й до евакуації людей, що давалось непросто, адже деяких людей було важко переконати. Доручали навіть перевірку води у криницях.
